Закономірності й етапи розвитку капіталістичної економічної системи.

         Кінець XV-перша третина XVІІІ ст. ввійшли у світову економічну історію як період розкладу феодальних відносин і зародження у надрах феодального суспільства капіталізму. З початку вели цей процес суттєві зміни у сфері виробництва і стані продуктивних сил суспільства. З'явилися нові галузі мануфактурного виробництва, поглибився суспільний поділ праці, почала формуватися спеціалізація окремих країн. Становлення капіталістичного виробництва в окремих галузях промисловості було різним: інтенсивним розвитком відрізнялися галузі, в яких значно подорожчали й ускладнилися засоби виробництва (металообробка, добувна промисловість, суднобудування тощо); повільніше капіталізм розвивався там, де зберегалася реміснича техніка (текстильна промисловість, виробництво предметів розкоші і т. ін.). Активно прогресувала і сфера обігу: розвивалися кредит і банківська справа, з'явилися перші товарні й фондові біржі, ускладнився грошовий обіг.   Капіталістична економічна система в період свого формування та розвитку пройшла ряд етапів, що ознаменували її поступову еволюцію та глибинну соціально-економічну трансформацію. Перебіг історико-еволюційного розвитку капіталізму представлено на рис.1

Рис. 1. Еволюція капіталістичної системи господарювання.

      Перший період розвитку капіталізму (з кінця ХV до останньої третини ХVІІІ ст.) характеризувався тим, що мануфактура стала провідною формою капіталістичного виробництва. Звідси й назва цього періоду - мануфактурний капіталізм. Мануфактура як прогресивна порівняно з цехом організаційна форма підприємства дала змогу використати переваги поділу праці, запровадити подетальну спеціалізцію праці робітників, удосконалити засоби праці й технології. Спеціалізовані знаряддя праці та інструменти,  також нові технології стали основою переходу до використання машинної техніки в епоху промислового перевороту. Капіталістичне виробництво у ХVІ ст. значно впливало на господарське життя, однак не було домінуючим - більшу частину суспільного продукту виробляли застарілі форми організації господарств, характерні для феодалізму.Для остаточного формування капіталізму були необхідні дві основні умови: наявність значної кількості людей (працівників), які були б юридично вільні, позбавлені засобів виробництва й існування, отже, змушені найматися на роботу до мануфактур; це забезпечує формування розгалуженого ринку найманих працівників (робочої сили); нагромадження значних обсягів грошового багатства, необхідного для створення капіталістичних підприємств. Ці вирішальні умови були сформовані в епоху так званого первісного нагромадження капіталу. З одного боку, було юридично оформлено звільнення селян від кріпосної залежності та ремісників – від жорсткої цехової регламентації за допомогою скасування у Західній Європі кріпосного права  і ліквідації цехової організації ремесла. Дрібних товаровиробників, передусім сільськогосподарських, різними способами (через політику огороджувань, прийняття "кривавих" законодавчих актів проти жебрацтв, збільшення податків) примусово позбавляли землі та майна, перетворюючи на безправних продавців робочої сили. З іншого боку, активно відбувався процес формування ринку капіталу, суб'єктами якого стали насамперед купці, меншою мірою - фермери, цехові майстри, державні діячі. Первісне нагромадження капіталу здійснювалося за допомогою найрізноманітніших, інколи - найжорстокіших методів: примусового вигнання селян з оброблюваних земель, продажу церковних земель, системи державних податків і позик, работоргівлі, колоніальних пограбувань, політики протекціонізму тощо. Історія переконливо доводить, що поява капіталістів-підприємців була б неможливою тільки внаслідок їх любові до праці, самовідданості, бережливості й старанності; вона є результатом використання насильницьких методів. Позаекономічний примус до праці поступився місцем угоді між формально незалежними й рівноправними товаровласниками: капіталістом-підприємцем як власником засобів виробництва та найманим робітником як власником робочої сили, що перетворилася на товар.

       Епоха промислових переворотів останньої третини ХVІІІ-ХІХ ст. зумовила остаточне утвердження капіталістичної системи господарювання, забезпечивши панування капіталізму вільної конкуренції. Фабрична система відтіснила мануфактуру, що сприяло бурхливому розвитку і розширенню виробництва. Матеріальною основою глибинних соціально-економічних змін стала технічна революція. Етапи промислового перевороту наведено на рис. 2.

Рис. 2. Основні етапи промислового перевороту

     Крім технічних вдосконалень виробництва  й інфраструктури, промисловий переворот спирався на значне нагромадження капіталу, остаточну ліквідацію феодально-поміщицької системи у сільському господарстві, використання економічних ресурсів і торговельну експлуатацію колоній. Це сприяло забезпеченню умов для швидкого зростання продуктивних сил, формуванню капіталістичної власності на землю й засоби виробництва,  прискоривши становлення національних ринків. Промислові перевороти охопили безпосередньо економіку та інші сфери життя суспільства. Вони привели до таких наслідків: остаточне формування капіталістичного ладу, підвищення його ефективності на новій технічній основі та започаткування індустріалізації; циклічний розвиток капіталістичної економіки (з 1825 р.);  поглиблення соціальної диференціації та поляризації суспільства, формування двополюсної моделі ранньо-капіталістичного ладу, що складалася з функціонуючих капіталістів і найманих працівників; посилення класових суперечностей, виникнення робітничого та профспілкового руху, які стали реакцією на погіршення соціально-економічного становища працівників, умов праці тощо; загострення основної суперечності ранньо-капіталістичної системи - між суспільним характером виробництва, що утвердився разом з перемогою фабричної організації над мануфактурою, та приватно-капіталістичною формою привласнення. Перехід до машинного виробництва розширив функції найманої праці: специфічна функція капіталу - управління підприємством - стала функцією особливих найманих працівників, які забезпечували, контролювали, організовували виробничий процес. Поглиблюючи суспільний поділ праці,      концентруючи значну кількість працівників на окремих підприємствах, створюючи національні та єдиний світовий ринки, тобто усуспільнюючи виробництво й обіг, капіталістична система кінця ХVІІІ - ХІХ ст. не змінила приватного характеру привласнення й споживання.

      Аналізувати відносини ринкової економічної системи доцільно удвох взаємопов'язаних аспектах: історико-цивілізаційному, розкриваючи зародження, об'єктивні основи та еволюційний розвиток раннього капіталізму, та політико-економічному, вивчаючи основні ознаки та характерні особливості капіталізму вільної конкуренції. Зазначимо, що природа, економічний зміст, функції і структура конкурентно-ринкової господарської системи зумовлені товарним виробництвом, його принципами й законами.