| Меню сайта |
|
 |
| Категории раздела |
|
|
| Мини-чат |
|
|
|
| Наш опрос |
|
|
| Статистика |
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |
|
| Форма входа |
|
|
|
МІЖНАРОДНІ КОМП’ЮТЕРНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ
| МІЖНАРОДНІ КОМП’ЮТЕРНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ
IX.I INTERNET
INTERNET у міжнародних відносинах. Загальна характеристика Internet. INTERNET в Україні. Модель і протоколи INTERNET. Доступ до Internet. World Wide Web, Web Browser. Технологія клієнт-сервер. HTML, гіпертекст, гіпермедіа. MICROSOFT INTERNET EXPLORER. Доменна система імен у Internet. Типи протоколів. Пошук інформації у Internet. Популярні пошукові сервери: міжнародні ресурси, українські, російські. Міжнародне правове регулювання INTERNET. Стан комп’ютерної злочинності в Україні.
INTERNET У МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ
Завдяки розвитку Internet концепція відкритого міжнародного суспільства, "держав без меж" одержала серйозну матеріально-технічну базу. Глобальна мережа Internet - новий феномен, який фактично вже вийшов далеко за межі свого оригінального технічного призначення [23].
На самміті "великої вісімки" в Окінаві проблемам нових інформаційних технологій і Internet була присвячена окрема сесія. За підсумками зустрічі "вісімки" була прийнята Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства, у якій робиться акцент на необхідності підтримки "нової економіки" у країнах, що розвиваються. Окремо підкреслювалося, що ніхто і ніде, як в бідних, так і в багатих странах, не повинен бути “виключений” із розвитку Internet. Було вирішено створити групу експертів для інтеграції всіх зусиль глав країн "великої вісімки" у єдиний процес.
Історія Internet почалася, коли при Міністерстві оборони США було створено спеціальне агентство - Advanced Research Projects Agency (ARPA) - для розробки електронної мережі зв'язку. Це було реакцією на запуск в 1957 році Радянським Союзом космічного супутника. ARPANET (таку назву отримала розробка ARPA у 1969 році) було створено за безпосередньою участю Пентагону і найпотужніших американських наукових центрів і університетів.
Internet замислювався як механізм швидкого електронного реагування на будь-яку небезпеку, зокрема ядерну, як система термінового зв'язку американських військових баз із базами електронного спостереження.
Феномен Internet ще не до кінця вивчений. Він є об’єктом обговорення на багатьох міжнародних політичних і економічних форумах. Одна з успішних спроб була зроблена на Всесвітньому економічному форумі у Давосі (січень, 2000р.). Практично всі лідери держав, які брали участь у Форумі, зокрема Президент США Білл Клінтон, підкреслювали надзвичайне значення глобальної мережі Internet для сучасного світу.
За останніми даними міжнародних дослідницьких центрів, близько 332 мільйонів громадян в усьому світі користуються послугами Internet і ще 150 мільйонів планують приєднатися до мережі цього року (June 2000, http://www.nua.ie/surveys/how many online/index.html).
Більш того, вже з'явилися симптоми Internet-конкуренції. 11 квітня 2000 року Європейська комісія прийняла спеціальне комюніке з організації і управління Internet, яке містить рекомендації щодо поліпшення функціонування Internet в Європі. Крім того, Єврокомісія провела консультацію з питань створення домена вищого рівня ".eu" в межах ініціативи eEurope. (http://europa.eu.int/comm/external_relations/canada/summit_06_00/progr_rep_elec_com.htm)
Єврокомісія вважає, що створення домена ".eu" було б вирішальним елементом прискорення електронної економики та електронної торгівли в Європі водночас з єдиною валютою.
Дотепер електронна торгівля в Європі, як і в інших частинах світу, розвивається під сильним впливом американських Internet-магазинів. Крім того, в кожній з країн ЄС існують власні правила і порядок реєстрації доменних імен, тому в умовах глобалізації торгівельно-економічних відносин багатьом компаніям було зручно і вигідно реєструватися у перенасиченій "американській" зоні ".com". Це викликало спекуляцію популярними іменами доменів за рекордні суми (наприклад, "business.com" був проданий за 7,5 млн. доларів) і втручання законодавчих органів.
Подібно до того, як єдина європейська валюта створювалася на противагу американському долару, так і єдиний Internet-простір ".еu" повинен об'єднати електронні економіки європейських країн, які окремо не в змозі конкурувати з Америкою.
Але зустрічається в міжнародному суспільстві і неприйняття ідей спільного світу, процесів глобалізації і, як частини цього, – Internet. Таке ставлення засновано на поверховому, перемінному сприйнятті цих процесів як погрози національній самосвідомості, незалежності, суверенітету і державності. У багатьох країнах світу зустрічаються спроби, іноді успішні, взяти Internet під суворий контроль. У таких країнах, як Австралія і Великобританія, це в основному мотивується турботою про неповнолітніх, боротьбою з порнографією і злочинністю. А в Бахрейні, Ірані, Саудівській Аравії, ОАЕ, Ємені, Китаї і Тунісі не приховують політичних причин. Такого роду адміністрування спостерігається й в СНД. Наприклад, у Туркменістані наприкінці червня 2000 року закрився останній приватний Internet-провайдер.
Зараз відбувається активний процес адаптації юридичних норм традиційних “паперових” методів діяльності до нових технологій. На глобальному рівні Модельний закон про електронну торгівлю, прийнятий у 1996 році Комісією ООН з міжнародного торгівельного права (UNCITRAL), забезпечує первинний правовий каркас глобальної системи Internet. Міжнародні організації, зокрема Всесвітня торгівельна організація (WTO), UNCITRAL, Організація економічного співробітництва і розвитку (OECD), Конференція ООН з торгівлі і розвитку (UNCTAD) і Міжнародна торгівельна палата (ICC), активно включені в дискусію з урядами і підприємствами, щоб розробити звід загальних юридичних законів, що регламентують електронну торгівлю.
У женевській штаб-квартирі ООН функціонує Центр сприяння торгівлі й електронному бізнесу (UN/CEFACT), який розробляє рекомендації для електронного бізнесу, такі, як стандартна форма контракту електронного бізнесу, проблеми цифрового підпису, рекомендація і стандартизація комп'ютерної мови ebXML (e-Business extensible Markup Language) як платформи для е-бізнеса.
Ще однією важливою проблемою Internet є безпека. За прогнозами комп'ютерного журналу "Information Week" і PricewaterhouseCoopers, віруси та інші руйнівні дії, нанесені комп'ютерними хакерами, тільки у 2000-му році будуть коштувати великому бізнесу в усьому світі 1,6 трлн. доларів, тому що майже 40 000 людино-років буде витрачено на комп'ютерні простої (один людино-рік визначений як одна людина, що працює 24 години в добу 365-денну зміну: July 10, 2000 http://www. irLformationweek.com/794/security.htm).
Характерні риси Internet:
1. Глобалізація інформаційного оточення міжнародного суспільства, в якому національні кордони та географічні відстані не мають значення.
2. Технологічна конвергенція, яка сприяє розмиванню кордонів між телекомунікаційними компаніями та аудіовізуальним, комп’ютерним та видавничим секторами і означає, що зміст інформації стає все більш незалежним від засобів його передачі.
3. Децентралізія мережі мереж, яка означає, що правила і принципи її функціонування повинні базуватися на взаємному визнанні.
INTERNET в Україні
Обмежений доступ до Internet українці отримали у 1991 році [19]. Здебільшого це були послуги електронної пошти та інших “давніх” служб кіберпростору.
У 1993 році в Києві існувало вже 6 основних вузлів Internet. Зазвичай, весь трафік (навантаження ліній зв’язку) відбувався каналами російського провайдера мережевих послуг – компанії RelCom (Reliable Communications – надійний зв’язок), яка мала фізичні лінії зв’язку з мережею EUnet. З цього моменту починається швидке зростання кількості провайдерів та користувачів мережевих послуг.
Наприкінці 1994 року в Україні налічувалося 10-12 тис. користувачів (5 тис. у Києві). З’явився новий вид послуг – on-line доступ.
Але початком ери “справжнього” Internet в Україні можна вважати введення в експлуатацію першого комерційного цифрового сателітного каналу зі смугою пропускання 64 Кбіт/сек. Він зв’язав вузол UA.NET з провайдером у Лондоні.
У 1996 році з’явилися нові лінії 64 Кбіт/сек, знизилися ціни на апаратне забезпечення та доступ до Internet. Восени 1996 року було введено в експлуатацію ще один сателітний канал (256 Кбіт/сек) до американського провайдера. Почала зростати кількість абонентів мережі – приватних осіб.
На початку 1997 р. в Україні з’явилися справжні магістральні міжнародні лінії (не супутникові). Укртелеком та СП “Інфоком” запустили власні двомегабітові канали до британського та канадського провайдерів. В той же час активно зростала і розвивалася внутрішня інфраструктура Мережі – зростала кількість та потужність каналів, які об’єднали Київ з регіонами України.
На український ринок прийшла технологія Direct PC від американської компанії Hughes Technologies. Це була одна з перших реалізацій так званих broadcast-технологій, яка дозволяла отримати доступ до Internet у регіонах, де не було надійного міжміського зв’язку або такі послуги були надто дорогими. Принцип роботи такої системи полягає у асиметричній організації прийому та передачі сигналу. Запити передаються каналами з низькою пропускною спроможністю (телефонні лінії до 33,6 Кбіт/сек), а відповіді – через сателітні канали зв’язку значно вищої потужності.
На початок 1998 р. на просторі українського Internet налічувалося вже 200 тис. користувачів, 6000 унікальних доменів, працювало більше 1000 українських майданчиків. Загальна потужність зовнішніх каналів зв’язку складала приблизно 10 Мбіт/сек.
Розповсюдження інформаційних послуг, їхня вартість значною мірою сьогодні залежать від потужності державної інфраструктури, створення якої не під силу окремим компаніям та приватному сектору взагалі. Лише цілеспрямована державна політика у цій галузі зможе наблизити Україну до вирішення даної проблеми.
Ефективність зваженої політики у цій сфері ілюструється таким прикладом. Одним з лідерів у галузі телекомунікацій нині є Стокгольм –48% дорослого населення мають мобільні телефони, 34% - користувачі Internet (23% - у США та Канаді), кожен десятий працює в індустрії телекомунікацій. Саме тут найнижчі ціни на послуги зв’язку.
Приваблива ринкова кон’юнктура привернула увагу інвесторів, тому, наприклад, європейські пошукові сервери AltaVista та Yahoo розташовані саме у Стокгольмі. За оцінками консалтингових фірм якість телекомунікацій є сьогодні третім за вагою фактором при виборі місця розвитку бізнесу (після наявності ринків збуту та транспортної інфраструктури). Близько 30-40 міст у світі прийняли програми розвитку, метою яких є занесення до реєстру “Advanced Wired Cities” - міст з високим рівнем комунікацій.
Керівництво нашої держави розуміє важливість розвитку інформаційної інфраструктури. Згідно з указом Президента України №346 від 22.04.98 “Про деякі заходи щодо захисту інтересів держави в інформаційній сфері” компанії “Інфоком” та “Укртелеком” уклали угоду, відповідно до якої в Україні створюється швидкісна мережа за технологією Frame Relay.
У підписаному 31 липня 2000 р. Указі Президента України “ Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» (№ 928/2000) підкреслюється, що розвиток національної складової мережі Internet, а також забезпечення широкого доступу до неї фізичних та юридичних осіб України є одним з пріоритетних напрямків державної політики у сфері інформатизації. Згідно з Указом передбачається:
вирішення завдань щодо гарантування інформаційної безпеки держави, недопущення поширення інформації, розповсюдження якої заборонено відповідно до законодавства;
вдосконалення правового регулювання діяльності суб'єктів інформаційних відносин, виробництва, використання, поширення та зберігання електронної інформаційної продукції, захисту прав на інтелектуальну власність, посилення відповідальності за порушення встановленого порядку доступу до електронних інформаційних ресурсів всіх форм власності, за навмисне поширення комп'ютерних вірусів.
Державному комітету зв'язку та інформатизації України, Міністерству освіти і науки України та Державному комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України із залученням інших центральних органів виконавчої влади, а також Національної академії наук України, провідних вчених та фахівців, представників відповідних суб'єктів підприємницької діяльності розробити протягом шести місяців проект державної програми розвитку мережі Інтернет в Україні для включення її як складової частини Національної програми інформатизації.
Згідно з Указом, Кабінету Міністрів необхідно забезпечити:
• подання інформації на Веб-сторінках державною, англійською та іншими мовами;
• створення національного реєстру українських інформаційних ресурсів, підключених до мережі Інтернет;
• підготовку та подання у шестимісячний строк до Верховної Ради України відповідних законопроектів з питань:
особливостей діяльності засобів масової інформації, створення, одержання, використання, поширення та зберігання інформації, забезпечення охорони інтелектуальної власності та авторського права у мережі Інтернет;
вчинення цивільно-правових угод з використанням електронного документообігу та електронного цифрового підпису;
встановлення відповідальності за поширення через мережу Інтернет інформації, розповсюдження чи обнародування якої заборонено відповідно до законодавства, за навмисне поширення комп'ютерних вірусів, порушення встановленого порядку доступу до інформаційних ресурсів усіх форм власності.
Згідно з Указом Міністерству закордонних справ України, Міністерству економіки України із залученням інших центральних органів виконавчої влади необхідно:
• опрацювати питання щодо вступу України до відповідних міжнародних організацій, що займаються питаннями розвитку телекомунікаційних систем, захисту прав на інформацію, протидії поширення інформації, яка завдає шкоди людині і громадянину, суспільству і державі, та внести в установленому порядку відповідні пропозиції;
• сприяти залученню коштів міжнародної технічної допомоги, використанню можливостей міжнародних програм для розвитку в Україні мережі Інтернет.
Згідно з експертними оцінками Держкомзв”язку, в українському сегменті Internet налічується біля 40 тис. хостів, більш ніж 8 тис. доменів, 4,5 тис. серверів, а 46% українського контенту зосереджено у Києві. Мережею в Україні користуються сьогодні (вересень 2000 року) 250 тис. осіб. Очікується, що до кінця року ця цифра збільшиться на 100 тис.
Модель INTERNET
За моделлю Internet іноді асоціюється з телефонною мережею. Обидві ці структури використовують електронні засоби передачі інформації і дозволяють передавати інформацію. Це хибне уявлення є причиною нерозуміння принципів роботи в Internet.
Телефонна мережа - це мережа з комутацією каналів. Вона передбачає зв'язок, що за запитом користувача встановлює тимчасове з'єднання з адресатом, і для даного з'єднання на весь термін зв'язку виділяється вся смуга пропускання каналу, незалежно від його завантаження. Коли Ви робите виклик, Вам виділяється деяка частина цієї мережі. Навіть якщо Ви не використовуєте її (наприклад, знаходитеся в режимі очікування), вона залишається недоступною для інших абонентів, яким у цей момент потрібно зателефонувати. Це призводить до того, що такий дорогий ресурс використовується неефективно.
Більше відповідає дійсному стану речей модель Internet - “пошта”, що являє собою мережу з комутацією пакетів інформації [10]. Тут у Вас немає виділеної ділянки мережі. Ваша кореспонденція змішується з іншими листами, відправляється до поштового відділення і сортується.
Незважаючи на те, що технології абсолютно різні, традиційна служба доставки поштової кореспонденції являє собою досить точний аналог мережі Internet.
Міжмережевий протокол (IP)
За допомогою ліній зв'язку забезпечується доставка даних з одного пункту до інших. Але відомо, що Internet може доставляти дані в багато точок, розкиданих по всій земній кулі. Як це відбувається?
Різні ділянки Internet зв'язуються за допомогою системи комп'ютерів, які називаються маршрутизаторами. Окремі ділянки Internet можуть бути як локальними мережами, у яких комп'ютери вже з'єднані між собою, наприклад, коаксіальним кабелем, так і окремими комп'ютерами, що з’єднані з телефонними лініями або іншими традиційними каналами зв'язку (мал.1).
Телефонні лінії і мережі Internet еквівалентні автомобілям і літакам служби доставки пошти. Маршрутизатори - це своєрідніпоштові підстанції; вони приймають рішення про те, куди направляти дані (“пакети”), так само, як поштова підстанція вирішує, куди направляти конверти з листами. Якщо лист опустили у поштову скриньку в Києві, а адресат живе в Парижі, то місцеве відділення зв’язку відішле його на іншу підстанцію, і далі, доки лист не дійде до адресата. Таким чином, кожній підстанції потрібно знати тільки одне: які з'єднання доступні і який із “наступних стрибків” буде кращим для переміщення пакету ближче до пункту призначення. Схожа ситуація складається й в Internet: маршрутизатор дивиться, куди адресоване Ваше повідомлення, і визначає маршрут доставки.
Так само, як поштове відділення виконує правила, що визначають порядок роботи поштової мережі, визначені правила регламентують порядок взаємодії програмного забезпечення, яке використовується для передачи інформації в Internet. Ці правила називають протоколами. Міжмережевий протокол (Internet Protocol, IP) відповідає за адресацію, тобто гарантує, що маршрутизатор знає, що робити з даними, коли вони надійдуть. За аналогією з поштовим відомством, можна сказати, що міжмережевий протокол виконує функції конверта.
Протокол керування передачею (TCP)
Інформація, яку необхідно передати, TCP (Transmission Control Protocol) розбиває на порції. Кожна порція нумерується, щоб можна було перевірити, чи вся інформація отримана, і розташувати дані в правильному порядку. Для передачі цього порядкового номера мережею в протоколі є свій власний "конверт", на якому "написана" необхідна інформація.
Порція даних розміщується в конверті TCP. Конверт TCP, у свою чергу, розміщується в конверт IP і передається в мережу.
На стороні, що приймає інформацію, програмне забезпечення протоколу TCP “збирає” конверти, “витягує” з них дані і розташовує їх у правильному порядку. Якщо яких-небудь конвертів немає, програма просить відправника передати їх ще раз. Після розміщення всієї інформації в правильному порядку ці дані передаються користувачу.
Доступ до Internet
Internet доступний зараз практично в усьому світі.
Одержати доступ до Internet може кожний, у кого є комп'ютер, модем і встановлена на комп'ютері програма Microsoft Internet Explorer або Netscape Navigator. Потрібно також знайти фірму-провайдера, що надає доступ до Internet.
Під час Вашої роботи в Internet перша ланка зв'язку, як правило, - телефонна лінія між Вашим комп'ютером і провайдером. Швидкість роботи в мережі визначається пропускною спроможністю каналів передачи інформації.
Пропускна спроможність - це кількість даних, які Ви можете передати або прийняти через лінію, що з'єднує Вас із Internet. Це визначається характеристиками модему і якістю телефонних мереж.
World Wide Web
World Wide Web (WWW) - другий за популярністю (після електронної пошти) ресурс Internet. World Wide Web побудовано за технологією, в основу якої покладено поняття гіпертексту Згідно з діючим державним стандартом України ДСТУ 2481-94 “Системи оброблення інформації. Інтелектуальні інформаційні технології. Терміни та визначення”, “гіпертекст – спосіб організації тексту, що зберігається, за яким використовуються асоціативні зв’язки між його фрагментами”. Багато хто плутає Internet і World Wide Web. Якщо спитати будь-яких десять осіб, що таке Internet, то цілком можливо почути опис World Wide Web.
World Wide Web - дійсно павутиння (web), тобто складна інформаційна мережа, з'єднана гіпермедіазв'язками, викори¬стовуючи які можна переходити з однієї Web-сторінки на іншу. Наприклад, клацнувши мишею, можна перейти з Web-сторінки в Далласі на Web-сторінку в Австралії.
Web-сторінка подібна багатьом документам, що є на комп'ютері, але її завантажують не зі свого комп'ютера, а з Web-сервера.
Кожна Web-сторінка містить текст, графіку і посилання, як і в Windows help-файлах. Однак Web-сторінка може бути набагато складнішою. Посилання на Web-сторінці можуть завантажувати файл, виводити зображення, програвати аудіо- і відеоролик. Можливості посилань на Web-сторінці практично необмежені.
Web Browser – це програма перегляду Web-сторінок, наприклад, програма Microsoft Internet Explorer або Netscape Navigator. Web-броузер - один з тих інструментів, що найчастіше використовуються для перегляду Web-сторінок, зміст яких дуже різноманітний: від інформативного до інтерактивного.
Технологія клієнт-сервер.
Як мережа Internet складається з комп'ютерів-клієнтів, що роблять замовлення, і комп'ютерів-серверів, що їх приймають. Відповідно до технології клієнт-сервер, Web-броузер запитує на Web-сервері HTML-файл і очікує, поки сервер прийме його. Отримавши файл, Web-броузер відключається від сервера, потім форматує і виводить на екран Web-сторінку.
Web-вузол - інша назва окремого Web-сервера. Це комп'ютер, що з'єднаний з Internet таким чином, щоб можна було одержати доступ до сторінок, які містяться на ньому.
HTML (HyperText Markup Language - мова розмітки гіпертекстів) - це спосіб форматування Web-сторінок, тобто мова, що визначає, як виводиться на екран текст і графіка, які шрифти використовуються, які поля введення даних зображені і як визначаються зв'язки з іншими Web-сторінками. За допомогою HTML створюються Web-сторінки.
Гіпертекст - це метод зв'язування родинних документів разом. Автор Web-сторінки використовує гіпертекст для того, щоб спрямувати користувача до додаткової інформації, встановлюючи зв'язок між різними документами. Перехід від однієї сторінки до іншої здійснюється після клацання мишею на покажчику такого зв'язку у вигляді долоні. Якщо до цього додати засоби графіки, відео і звуку, то одержимо гіпермедіа.
Розділи Web-сторінки організовані аналогічно до оперативної допомоги Windows 95. На першій сторінці допомоги, що називається Contents, знаходиться список тем, наявних у довідковому файлі. Після подвійного клацання мишею на будь-якій темі з'явиться екран допомоги з даної теми.
Так само в більшості розділів Web є своя початкова сторінка - Home Page. Звідси можна перейти до будь-якої сторінки цього розділу, клацнувши мишею на посиланні, або на іншу Web-сторінку.
У гіпертексті інформація подана в такому вигляді, що визначені слова в тексті можна в будь-який момент "розкрити" і одержати таким чином про них додаткову інформацію, тобто ці слова є посиланнями на інші документи, що можуть бути текстом, файлами, малюнками тощо. Для ілюстрації припустимо, що Ваша бібліотека має гіпертекстову картотеку. Якщо Ви витягнете якусь картку, то прочитаєте на ній, наприклад, таке:
TITLE: The river and the prairie: a history
of the Quad-Cities, 1812-1960.
AUTHOR: Roba, William Henry.
PUBL. : (Davenport, Iowa): Hesperian Press,
DATE: 1986
SUBJECT: Quad-Cities (Iowa-Ill.)-History.
Davenport (Iowa) - History.
FORMAT: 157p. ; ill. , map; 24 cm.
CONTENTS: Includes bibliographical references and notes.
Якщо слова, набрані курсивом - посилання, то можна розкрити прізвище автора й одержати біографічний нарис. Якщо розкрити слово prairie (прерія), то можна потрапити в гіпертекстовий варіант Оксфордського словника англійської мови і побачити там:
prairie (‘pre&scha. r). Also 8,9 parara, pararie, praira, 9 praire, prairia. a A tract of level or undulating grass-land, without trees, and usually of great extent; applied chiefly to the grassy plains of North America; a savannah, a steppe.
Оскільки це ще один гіпертекстовий документ, в ньому теж є посилання. Після подальшого розкриття документу за словом savannah (савана) і користувач потрапляє в гіпертекстову енциклопедію, а точніше - у цілу статтю про савани з малюнками і, іноді навіть із фільмами. Процес можна продовжувати, занурюючись у тему все глибше й глибше.
За останні декілька років обсяг гіпертексту в Internet значно збільшився, з’явилися гіпертекстові версії безлічі музейних експозицій, журналів та інших об'єктів.
|
| Категория: Мои статьи | Добавил: hugo-borz (03.02.2008)
| Автор: Олег E W
|
| Просмотров: 544
| Рейтинг: 1.0/1 |
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] |
|
| Поиск |
|
|
| Друзья сайта |
| | |
|
