| Меню сайта |
|
 |
| Категории раздела |
|
|
| Мини-чат |
|
|
|
| Наш опрос |
|
|
| Статистика |
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |
|
| Форма входа |
|
|
|
ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ЯК ЧИННИК КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЕКОНОМІКИ
| ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ЯК ЧИННИК КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЕКОНОМІКИ
Анотація
Якість життя як базис для розвитку людського капіталу є одним із ключових чинників національної конкурентоспроможності. Необхідність зміни парадигми стратегічного планування розвитку людського капіталу, застосування системного підходу до аналізу і програмування покращання якості життя набуває особливої актуальності у зв'язку з втратою нашою країною позицій у світових рейтингах конкурентоспроможності.
Загроза подальшого зниження рівня національної конкурентоспроможності через істотне погіршення якості життя обумовлює необхідність реалізації системи цільових заходів для забезпечення планування і контролю індикаторів якості життя, усвідомлення суспільством категорії якості життя як одного із визначальних чинників конкурентоспроможності та соціально-економічного розвитку держави, запровадження у практику параметрів якості життя як головних результуючих показників ефективності діяльності органів державного управління на всіх рівнях. Для цього у аналітичній записці пропонуються заходи, які мають на меті змінити парадигму стратегічного планування розвитку людського капіталу в Україні та привернути увагу органів державного управління до планування і контролю ключових показників якості життя; забезпечити здійснення оцінки якості життя як одного з показників ефективності діяльності органів державного управління на регіональному і субрегіональному рівнях управління; сформувати систему оперативного моніторингу якості життя населення на всіх рівнях управління як показника ефективності державної політики.
ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ЯК ЧИННИК КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЕКОНОМІКИ
Загальна характеристика та актуальність проблеми. Покращання якості життя населення є одним із ключових чинників конкурентоспроможності країни, оскільки є передумовою залучення інвестиційних та трудових ресурсів, інтелектуального капіталу і, з іншого боку, дестимулює відтік людського і фінансового капіталу за кордон. Якість життя як передумова розвитку людського капіталу є одночасно засобом і метою посилення національної конкурентоспроможності.
За відомими оцінками Всесвітнього економічного форуму відбулося істотне послаблення конкурентних позицій України на світовій економічній арені. Якщо в 2005 р. Україна посідала 68-е місце у світовому рейтингу конкурентоспроможності серед 117-и країн, то у 2006 р. - лише 78-е серед 125-и країн (для порівняння, Польща посідає 48-е місце). Підкреслимо, що однією з причин подібної тенденції є якісна зміна методології визначення показників глобальної конкурентоспроможності - додатково оцінюються рівень розвитку соціальної інфраструктури, умови праці та охорони здоров'я, якість освіти та складність ведення бізнесу.
Згідно інших оцінок ("Звіт ООН про людський розвиток - 2006"), Україна за розвитком людського потенціалу у 2006 р. зайняла 77-е місце серед 177-и країн світу і входить до групи країн із середнім рівнем (у 2005 р. Україна перемістилася з 70-го на 78-е місце, між Саудівською Аравією та Перу), у той час, як Польща - 37-е місце і входить до групи країн з високим рівнем розвитку людського потенціалу.
Загрозливого рівня досягли значення таких показників, як очікувана тривалість життя, очікувана тривалість здорового життя населення та показник який характеризує втрачені роки здорового життя (індекс DALY). Якщо у 1990 р. очікувана тривалість життя становила 70,5 років, то в 1995 р. вона зменшилася до 66,8 років, у 2003 р. дещо збільшилася - до 67,8 років. Аналогічний показник для розвинених європейських держав (Ісландія, Італія, Швейцарія, Швеція та ін.) перевищує 80 років. Очікувана тривалість здорового життя в Україні складає 54,9 року, тобто близько до рівня Туркменистану (51,6 року), Таджикистану (53,1 року). У більшості країн Європи (Ісландія, Італія, Норвегія, Швейцарія, Швеція та ін.) цей показник перевищує 70 років.
Загальновизнано, що зміцнення і утримання конкурентних позицій країни в глобальному світі залежить від таких параметрів якості життя, як: рівень охорони здоров'я і початкової освіти; якість послуг вищої освіти та професійного вдосконалення; рівень розвитку соціальної інфраструктури, інноваційна активність тощо.
До сукупності головних індикаторів якості життя, які істотно послаблюють конкурентні позиції нашої країни відносяться:
1. Рівень охорони здоров'я та якості початкової освіти. За цими критеріями Україна помітно відстає від розвинених держав з рейтинговою позицією (за винятком системи вищої освіти та професійного вдосконалення) серед 125-и країн. За рівнем охорони здоров'я та якістю початкової освіти Україна є 94-ою (Польща - 26-ою, Норвегія - 10-ою, Японія - першою), вищої освіти та професійного вдосконалення - 48-ою (Польща - 33-ою, Норвегія - 9-ою, Фінляндія - першою).
2. Фінансування розвитку людського капіталу. Видатки на охорону здоров'я та освіту в Україні є незначними у порівнянні з країнами з високим рівнем розвитку людського капіталу та іншими країнами з транзитивною економікою. Простежується спадаюча динаміка обсягів цих витрат (за винятком 2003 р. і 2006 р.) якщо у 1998 р. видатки на охорону здоров'я становили 3,8 % обсягу ВВП, то у 2006 р. зменшилися до 3,3 % (у 2005 р. - 2,8 %, 2004 р. - 2,8 %, 2003 р. - 3,0 %, 2002 р. - 2,9 %, 2001 р. - 2,7 %, 2000 р. - 2,6 %). За оцінками експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), при рівні витрат на охорону здоров'я нижчому 5 % обсягу ВВП економіка стає неефективною. Для порівняння: витрати на охорону здоров'я становлять у Німеччині - 8,7 %, у Норвегії - 8,6 %, у Великобританії - 6,9 %, у США - 6,8 %, у Португалії - 6,7 %, у Польщі- 6,2 %.
Як наслідок, у 2005 р. за даними Інституту соціології НАНУ, серед найнеобхідніших потреб найменш задоволеними є потреби громадян у здоров'ї - 51,3 % (до того ж, 58,8 % громадян не вистачає необхідної медичної допомоги); у продуктах харчування (43,6 %); якісному житлі (40,9 %).
Видатки на освіту у нашій країні у 1991 р. становили 6,2 % обсягу ВВП, а у 2005 р. знизилися до 5,9 %. У той же час, у Польщі вони зросли за відповідний період з 5,2 % до 5,8 %, у Норвегії - з 7,1 % до 7,7 % (при істотно вищих обсягах ВВП).
3. Демографічні зрушення. За роки незалежності чисельність населення зменшилася більше ніж на 5 млн. осіб, за нашими оцінками, ще 2-3 млн. українців здійснюють трудову діяльність за межами країни, з них 80 % жінок репродуктивного віку. Безумовно, в перспективі очікується лавиноподібне зменшення чисельності населення (за оцінками, до 35 млн осіб до 2050 р.). Серед основних причин погіршення демографічної ситуації слід виокремити: погіршення якості життя; зміна цінностей (для багатьох жінок робота стала важливішою за сім'ю); зміна традиційного життєвого устрою; домінування міського способу життя над сільським; зростаюча диференціація рівня доходів найбагатших та найбідніших верств населення.
Стан нормативно-правової урегульованості проблеми. В Україні прийнято "Стратегію демографічного розвитку України на 2006-2015 роки", основним завданням якої є подолання демографічної кризи, поліпшення якості життя населення та збереження духовного потенціалу. Проте слід зауважити, що проблему якості життя не визнано пріоритетом соціально-економічного розвитку України у стратегічних загальнодержавних планах та регіональних програмах соціально-економічного розвитку.
Заслуговує уваги польський досвід розв'язання цієї проблеми. Операційною програмою "Людський капітал", яка є частиною Стратегії розвитку Польщі на 2007 - 2013 рр., головною метою визначено підвищення рівня і якості життя населення Польщі, а до пріоритетів віднесено: зростання конкурентоспроможності та інноваційності економіки; покращання фізичної та суспільної інфраструктури; зростання рівня зайнятості, розвиток людського та соціального капіталу; розвиток і підтримка сфери охорони здоров'я; інвестиції в освіту та інфраструктуру освітньої сфери; підвищення якості освітніх послуг, їх відповідності потребам ринку праці; здійснення ефективної міграційної політики; промоція професійної мобільності працюючих.
Поряд із збільшенням витрат на освіту, професійну перепідготовку та розвиток культури, планується поступове зменшення бази оподаткування на величину витрат на розвиток людського капіталу, надання кредитів на освіту, збільшення державних витрат на дослідницькі проекти. Загалом для реалізації програми "Людський капітал" на 2007-2013 рр. передбачено фінансування у розмірі понад 9,7 млрд євро для підтримки освіти, боротьби з безробіттям і суспільною ізоляцією, ліквідації гендерної нерівності.
Можна припустити, що відсутність негайних і дієвих заходів з покращання якості життя у нашій країні призведе до:
1) зниження рівня людського розвитку і, відповідно, подальшого послаблення конкурентоспроможності держави;
2) погіршення вікової структури населення внаслідок зростання кількості населення похилого віку і скорочення - молодшого (за оцінками у 2010 р. кількість громадян, старших 65 років, досягне межі 22,8 % від кількості осіб у віці 15-64 років);
3) погіршення співвідношення між працездатним і непрацездатним населенням;
4) погіршення здоров'я громадян до критично загрозливих меж та людського капіталу загалом.
Враховуючи те, що якість життя як базис для розвитку людського капіталу впливає на приплив інвестицій, міграційні процеси, ефективність праці, можна стверджувати, що якість життя є чинником конкурентоспроможності країни.
Пропозиції та рекомендації. Зважаючи на окреслені загрози та вірогідні негативні соціально-економічні наслідки, для забезпечення належної якості життя населення та посилення конкурентоспроможності України видається доцільним:
1. Змінити парадигму стратегічного планування розвитку людського капіталу з метою привернути увагу органів державного управління до планування і контролю ключових показників якості життя та забезпечити усвідомлення суспільством категорії та індикаторів рівня якості життя як одного із ключових чинників конкурентоспроможності держави та подальшого її соціально-економічного розвитку.
Для цього необхідно, насамперед, розглядати у стратегічних програмних документах соціально-економічного розвитку категорію якості життя як визначальний чинник покращання людського капіталу, стимулювання ділової активності, залучення вітчизняних та зарубіжних капіталів у продуктивний сектор економіки.
Видаються також необхідними розробка і реалізація загальнонаціональної та регіональних програм (стратегій) охорони здоров'я, підвищення фізичної активності населення, розвитку системи підготовки кваліфікованих фахівців із таких питань, як здоровий раціон харчування та фізична активність. Ці програми повинні включати такі основні завдання:
- зменшення несприятливого впливу факторів ризику хвороб у результаті недостатньої фізичної активності завдяки заходам зі зміцнення здоров'я та профілактики хвороб;
- пропагування суспільної вагомості ролі фізичної активності як детермінанти здоров'я населення і позитивного потенціалу профілактичних заходів;
- заохочення розробки і здійснення заходів із підвищення фізичної активності населення;
- моніторинг основних впливів на фізичну активність, надання підтримки науковим дослідженням у напрямі зміцнення здоров'я та профілактики захворювань.
Заходи цього напряму дій потребують значного фінансування та матимуть позитивний ефект лише у довгостроковій перспективі, проте результатом їх запровадження буде забезпечення вищої якості життя населення. Зміна парадигми стратегічного розвитку людського капіталу дозволить привернути увагу до якості життя як компоненти конкурентоспроможності країни, а також стане поштовхом до стимулювання ділової активності та залучення інвестицій.
2. Застосовувати оцінку рівня якості життя як ключовий показник ефективності діяльності органів державного управління на регіональному і субрегіональному рівнях управління шляхом використання ключових показників моніторингу якості життя населення (регіональний індекс якості людських ресурсів; інтегральний показник рівня якості життя; узагальнюючий показник якості життя як синтетичний індекс стандартизованих значень вхідних показників) у якості індикаторів оцінки ефективності впливу державних програм і заходів на покращання рівня життя на регіональному та субрегіональному рівнях управління.
Видається доцільним також створення інтернет-ресурсу для забезпечення прозорості дій органів влади, громадських організацій і бізнес-структур щодо якості життя, реалізації соціальних програм.
Слід зауважити, що проблема покращання якості життя в Україні має системний характер та потребує зміни парадигми стратегічного планування розвитку людського капіталу, значних фінансових та часових затрат. Реалізація викладених вище заходів дозволить забезпечити високу якість життя у регіонах та в державі загалом, а також посилити конкурентоспроможність нашої країни.
|
| Категория: Мои статьи | Добавил: hugo-borz (04.02.2008)
| Автор: Олег E W
|
| Просмотров: 650
| Рейтинг: 4.0/1 |
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] |
|
| Поиск |
|
|
| Друзья сайта |
| | |
|
